Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, далі, по-перше, отже і т. ін.), заперечення (проте, але, тоді як, однак), причинно-наслідкові стосунки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, таким чином, все сказане дає змогу зробити висновок, слід сказати...).
Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (той, такий, певний, названий, вказаний, зазначений, досліджуваний). Але у викладі матеріалу слід уникати дієприкметника даний, який наштовхує на думку, що робота не авторська, а кимсь йому дана.
Науковий текст характеризується точністю словесного викладу і використанням спеціальної термінології, що дозволяє у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід пам’ятати, що науковий термін – це висвітлення певного явища, тому й добирати терміни необхідно дуже уважно (наприклад, часто змішують поняття діалектний (стосується діалектології) і діалектичний (стосується філософії) тощо).
Що ж стосується мовно-стилістичного оформлення наукової роботи, то треба зазначити, що у текстах віддають перевагу іменникам з абстрактним значенням (наука, теорія, гіпотези, погляди, переконання) та віддієслівним іменникам (дослідження, розгляд, вивчення, поліпшення, створення). Проте слід уникати однотипних ланцюжків із таких іменників, оскільки вони роблять речення громіздким і немилозвучним: завдання вивчення фонетичних явищ; необхідність прочитання творів літератури. Доцільно буде один із таких іменників замінити інфінітивом або підрядним реченням мети (завдання вивчити ...). При творенні вищих ступенів порівняння прикметників перевагу надають аналітичним формам (більш актуальний, найбільш ґрунтовний). Серед дієслівних форм переважають зворотні дієслова та форми на -но, -то („у статті розглядаються...”, „розв’язано такі завдання...”). Особливістю писемної наукової мови є наявність вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення або на вказівку джерела інформації (дійсно, насправді, зрозуміло, можливо, ймовірно; на думку..., на нашу думку, за повідомленням...).
На сьогодні стало неписаним правилом у наукових дослідженнях (усних та письмових) замість займенника я використовувати ми. Проте самого займенника ми також намагаються уникати, замінюючи двоскладні речення односкладними („Було укладено картотеку...”, „Спочатку аналізують...”), або конструкціями на зразок: „Автор вважає...”, „Розроблена система вправ для вивчення...”.
Немає коментарів:
Дописати коментар