Актуальність пов’язана з формулюванням суті проблеми, яка завжди виникає тоді, коли попередні дослідження не спроможні пояснити функціонування певного явища чи теорія не може пояснити щойно виявлені факти. Складниками цієї частини є з’ясування змісту основних понять та визначення ступеня вивчення теми.
Зміст основних термінів, понять – дослідник обґрунтовує вживання ключових термінів, подає їхнє тлумачення за допомогою посилань на конкретні лексикографічні джерела чи наукові праці (це можна інколи з’ясовувати в першому розділі).
Ступінь вивчення теми – передбачає огляд літератури, її критичний аналіз, виділення суттєвого, оцінювання того, що зробили раніше інші дослідники, що привернуло увагу науковців, але не стало об’єктом їхнього докладного аналізу.
ЗРАЗКИ
А. В українському мовознавстві типологію складних безсполучникових речень встановлювали О.Є. Вержбицький, Б.М. Кулик, К. Ф. Шульжук та інші автори підручників і посібників; окремі типи і різновиди ускладнених речень досліджували Г.М. Горяна, І.К. Кучеренко. Цими кількома працями вичерпується дослідження СБР в українській лінгвістиці, з чого можна зробити висновок, що в українському мовознавстві і сьогодні вивчення складних багатокомпонентних конструкцій тільки розпочате.
Проте відсутність спеціальних праць негативно відбивається на теоретичному і практичному засвоєнні їх як у вищій, так і в середній школі. Отже, встановлення моделей СБР, відношення їх до мови і мовлення, характеристика синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень між частинами і компонентами цих конструкцій, особливостей структури і сполучуваності їх компонентів зумовлює актуальність теми наукового дослідження.
Б. Образна система в кожного митця слова характеризується оригінальністю, самобутністю. Семантика епітета, особливість його сполучуваності, чисельність є ознакою ідіостилю, а також одним із важливих стилетворчих елементів твору. Слово в художньому дискурсі здатне модифікувати свій значеннєвий потенціал, причому межі модифікації можуть збільшуватись чи зменшуватись, доходячи іноді навіть до десемантизації. Погляд на епітет як характерну ознаку мови художнього твору зумовлює вибір тем для дослідження епітета в аспекті його структури, семантики та стилістичних функцій. У довідниках, термінологічних словниках дефініції епітета і його класифікації супроводжуються прикладами переважно поетичних текстів, як, наприклад, в енциклопедії “Українська мова”: у словниковій статті епітет на десять прикладів із поетичних текстів припадає тільки одна ілюстрація прози – це речення з творів М. Коцюбинського [Українська мова, 2000, с. 175]. Саме недостатнє вивчення поліфункціональності епітетів у прозових творах і зумовило актуальність теми наукової роботи.
2. МЕТА – це запланований кінцевий результат, якого прагне дослідник у процесі виконання наукової роботи.
ЗРАЗКИ
А. Мета дослідження – цілісний і комплексний аналіз епітетів у художньому дискурсі М. Стельмаха і вивчення на цій основі особливостей стилю письменника (Тема „Семантико-стилістичні властивості епітетів у дискурсі М. Стельмаха”).
Б. Мета наукової роботи – з’ясувати ті художні якості роману “Записки Кирпатого Мефістофеля”, що визначають його художню значущість (Тема „Поетика роману Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”).
В. Мета наукової роботи – дослідити функціонування складних синтаксичних конструкцій із сурядно-підрядним зв’язком у творчості О. Довженка.
Г. Мета наукового дослідження полягає у виявленні тенденцій індивідуального словотворення Оксани Забужко, у здійсненні структурно-семантичного аналізу оказіоналізмів та обґрунтуванні їхніх стилістичних функцій у художньому тексті.
Д. Мета наукової роботи – з’ясувати специфіку історіософської концепції творчості Р. Іваничука; розкрити особливості поетики історичних романів 80-х років ХХ ст.
3. ЗАВДАННЯ визначають спрямованість і хід дослідження, структуру роботи, оскільки кожному із завдань може відповідати певна змістова частина – розділ, параграф. Завдання дослідження формулюється у вигляді п’яти-шести речень, що починаються зі слів: вивчити..., описати..., встановити..., виявити... тощо.
ЗРАЗКИ
А. Мета дослідження зумовила його завдання:
– з’ясувати особливості формування художньо-естетичного мислення Винниченка-романіста;
– дослідити структуру роману В. Винниченка “Записки Кирпатого Мефістофеля” і, зокрема, визначити типи семантичних структур, проаналізувати літературні інстанції тексту (рамку, художній простір, сюжет, персонаж, точку зору), розглянути принципи організації системи персонажів;
– висвітлити функціональну роль образу Мефістофеля у творі;
– з’ясувати типологію та генезис героя роману в межах трьох контекстуальних площин: світової “дияволіади” кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, романістики В.Винниченка 1911–1916 років та ніцшеанських ідей (Тема „Поетика роману Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”).
Б. Досягнення сформульованої мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:
– простежити історіографію творчості Івана Величковського;
– виділити і проаналізувати багатоплановість образів Святого Письма й агіо- та апокрифічних сюжетів у площині письменницького доробку Івана Величковського;
– кваліфікувати домінантну роль церковної догматики на формування поетики митця;
– простежити розвиток загальнохристиянських ідей та їх актуалізацію у світських творах;
– синтезувати християнські образи у філософській ліриці Івана Величковського в динамічну прагматичну систему, побудовану за законами природи і буття;
– охарактеризувати витоки й простежити розмаїття образної системи творів Івана Величковського.
В. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:
– охарактеризувати стан вивчення складного багатокомпонентного речення у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві;
– розглянути типологію СБР в українській мові, визначити їхнє місце у системі складного речення;
– встановити основні ознаки СБР;
– дослідити ієрархію синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень у складному багатокомпонентному реченні;
– з’ясувати особливості структури поліпредикативних конструкцій і сполучуваності їхніх компонентів у творах О. Довженка;
– визначити продуктивність різних моделей у творах письменника.
4. ОБ’ЄКТ – це матеріал, який безпосередньо аналізують, систематизують, опрацьовують у роботі і на основі опису якого робляться відповідні висновки. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.
5. ПРЕДМЕТ – це явище, обране для вивчення, яке зумовлює проблемну ситуацію.
Отже, об’єкт наукового пізнання виступає загальною сферою пошуку, а предмет – як те конкретне, що виявляється. Предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка позначається на «титулці» як її назва.
ЗРАЗКИ
А. Об’єкт дослідження – семантично неподільні складені підмети як головний синтаксичний елемент двоскладного речення в українській мові.
Предмет – засоби вираження семантично неподільного складеного підмета як структурного компонента простих речень (на матеріалі творів Михайла Стельмаха) (Тема „Семантично неподільні словосполучення як засоби вираження складених підметів у сучасній українській літературній мові”).
Б. За об’єкт дослідження обрано романи І. Франка середини 80-х – 90-х років („Не спитавши броду”, „Лель і Полель”, „Перехресні стежки”) як найпоказовіші з погляду психологічного зображення, зрілості авторської етико-антропологічної концепції. Із метою ширшого обґрунтування останньої, комплексного розгляду художнього психологізму залучено літературно-критичний, теоретико-літературний доробок митця, окремі взірці його лірики, а також епістолярій.
Предмет дослідження – психологізм романів І. Франка, його еволюція, зумовлена як загальнолітературними, так і суб’єктивно-авторськими факторами (Тема „Психологізм романів Івана Франка середини 80-х – 90-х років”).
В. Об’єктом наукового дослідження є складні багатокомпонентні речення із сурядно-підрядним зв’язком.
Предмет – функціонально-структурні особливості складних синтаксичних конструкцій у творах О. Довженка.
Г. Об’єкт роботи – оказіоналізми, які вживаються в художніх текстах Оксани Забужко.
Предмет – семантика, структура і стилістичні функції індивідуально-авторських утворень.
6. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА – це художня або наукова література, яка й стала джерелом для написання роботи (визначається не завжди).
ЗРАЗКИ
А. Джерельною базою для дослідження демінутивної лексики стали твори Марка Вовчка та Остапа Вишні, „Словник української мови” (11 т.), „Словарь української мови” за редакцією Б. Д. Грінченка (4 т.). (Тема „Функціонально-стилістична роль демінутивів (на матеріалі творів Марка Вовчка та Остапа Вишні)”).
Б. Матеріалом дослідження стали прижиттєві та посмертні видання творів О. Кобця, опубліковані збірками (“Ряст”, “Під небом чужим”, “З великих днів”, “Сходить сонце”, “Коли задзвонить великий дзвін”) й окремо, як-от: драматичний етюд “В Тарасову ніч”, романи “Записки полоненого”, “Люлі, люлі, дитино!”, а також газетні й журнальні публікації його доробку (Тема “Творчість О. Кобця: рух поетики і проблематики”).
7. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ – це основні шляхи, прийоми розв’язання проблеми, це спосіб досягнення поставленої мети. Крім перерахування методів, варто було б зауважити, що саме досліджувалося певним методом чи прийомом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийняті вибору саме цих методів.
ЗРАЗКИ
А. Методи дослідження. Основним методом дослідження став контекстуальний аналіз, оскільки топоніми вивчалися у тексті, а не вилучалися з нього. Комплексне вивчення топонімікону поезії В. Стуса також проводилося за допомогою описового методу з використанням етимологічного, словотвірного, кількісного, порівняльного і лінгвогеографічного прийомів (Тема „Функціонально-стилістичні особливості топонімії у поезії В. Стуса”).
Б. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовано елементи системно- і структурно-функціонального підходів до вивчення літературних явищ, традиційні історико-типологічний і порівняльно-історичний методи дослідження, прийоми біографічного опису, проблемно-тематичного аналізу. Метод реконструкції посприяв відтворенню “ландшафтів” минулого за архівними документами, спогадами тощо (Тема “Творчість О. Кобця: рух поетики і проблематики”)
В. Методи дослідження. У роботі використано структурно-семантичний підхід до аналізу новотворів та метод виявлення внутрішньої форми слова. Встановлення співвідношення оказіоналізмів з іншими словами у структурі тексту, зіставлення та порівняння їх з узуальними лексемами здійснюється на основі лінгвостилістичного аналізу.
Оскільки індивідуальне словотворення письменника відбиває часовий зріз художньої мови, в роботі застосовуються елементи культурно-історичної інтерпретації.
Г. Основним методом дослідження є описовий, оскільки тільки шляхом цілісного опису складних речень із сурядно-підрядним зв’язком можна якнайповніше дослідити їхнє функціонування. У роботі також широко застосовуються методи контекстуального аналізу, порівняльний та статистичний прийоми; частково використовується метод педагогічного експерименту.
8. НАУКОВА НОВИЗНА дослідження – автор вказує, що нового він вніс у процес дослідження обраної теми. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (удосконалено, дістало подальший розвиток, створено, зроблено спробу...). Наукову новизну слід формулювати коректно, уникаючи слів на зразок вперше описано, вперше проаналізовано; так можна писати, якщо дійсно у сучасній лінгвістиці немає подібних наукових напрацювань.
ЗРАЗКИ
А.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому проведено різноаспектний і комплексний (стилістичний, семантичний, функціональний) аналіз українських вульгаризмів на лексико-фразеологічному, граматичному, словотвірному рівнях (Тема „Семантико-стилістичні можливості вульгаризмів в українській мові (на матеріалі творів І. Нечуя-Левицького)”).
Б. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому подана різноаспектна інтерпретація прози Н.Кибальчич, твори проаналізовано з погляду їх тематичного багатства, жанрової специфіки та композиційних принципів. Епос письменниці поставлено у вітчизняний літературний контекст доби в аспекті поетики напрямів; досліджено лірику Н.Кибальчич на мікро- та макрорівнях: прочитано окремі поетичні тексти на основі герменевтичного методу, проведено компаративні зіставлення, зроблено узагальнення на основі теорій декадансу та модернізму (Тема „Творчість Надії Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття”).
В. Наукова новизна визначається тим, що в роботі систематизовано та проаналізовано художній набуток Р. Іваничука-історика 80-х років ХХ ст. Творчість письменника розглядається із сучасних позицій, досліджується в літературному контексті свого часу та у зв’язку з традиціями класичної літератури, що дало можливість виразніше окреслити неповторність творчої індивідуальності митця і визначити її місце і значення в розвитку рідної історичної прози.
Г. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві аналізується типологія складних речень із сурядно-підрядним зв’язком на матеріалі творів О. Довженка. Також доповнено класифікацію СБР і описано методику вивчення цієї теми у загальноосвітній школі.
9. ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ – це осмислення, систематизація певних явищ, дослідження закономірностей та тенденцій їх функціонування. Тут потрібно вказати, уявлення про які теоретичні поняття чи явища допомогло розширити це дослідження.
ЗРАЗКИ
А. Теоретичне значення роботи полягає в опрацюванні питання про статус просторіччя та вульгаризмів як їхнього складника в загальних межах української національної мови, у встановленні особливостей їхнього зв’язку з літературною мовою (Тема „Семантико-стилістичні можливості вульгаризмів в українській мові (на матеріалі творів І. Нечуя-Левицького)”).
Б Теоретичне значення роботи полягає в тому, що системне прочитання малої прози М. Левицького, залучення до аналізу невідомих художніх текстів дає змогу адекватніше, глибше пізнати процес становлення багатофункціональної синтетичної художньої системи новітнього письменства, розширює уявлення про шляхи модернізації української літератури початку ХХ ст. в цілому (Тема „Творчість М. Левицького у контексті української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.”).
В. Теоретичне значення роботи зумовлюється тим, що отримані результати дозволяють зробити певні висновки щодо особливостей синтаксису в ідіостилі О. Довженка. Дослідження структури СБР на прикладі творів автора сприятиме уточненню та поглибленню теоретичних засад учення про складні синтаксичні конструкції.
Г. Теоретичне значення наукової роботи полягає в поглибленому вивченні індивідуально-авторських неологізмів, які ґрунтуються на активізації моделей загальнонародної мови; в розвитку теорії оказіонального словотворення, зокрема в обґрунтуванні понять потенційних слів-оказіоналізмів, семантичних оказіоналізмів та складних слів-оказіоналізмів.
10. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ – це визначення можливості використати здобуті результати у практичній діяльності. Отже, у роботі треба подати відомості про практичне застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їхнього використання.
ЗРАЗКИ
А. Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися при вивченні лексикології, морфології та словотвору української мови у ВНЗ та ЗОШ, а також як джерело фактичного матеріалу. Чимало фактів може бути використано в різних мовознавчих спецкурсах та спецсемінарах.
Б.Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані на уроках української літератури, у проведенні спецкурсів і спецсемінарів на філологічних факультетах університетів, у написанні курсових та дипломних робіт з історії української літератури.
В. Практична цінність дослідження визначається можливістю використання його результатів у вищій та середній школі при вивченні синтаксису сучасної української мови, стилістики, текстознавства.
Г. Практичне значення зумовлене можливістю використання напрацьованого матеріалу під час проведення занять з вивчення творчості Р. Іваничука, при підготовці читацьких конференцій.
11. АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати будь-якого наукового дослідження можуть пройти апробацію, тобто заслуховуватися на засіданнях наукового гуртка, на конференціях, друкуватися тощо. Саме про це й необхідно вказати у вступі.
ЗРАЗОК
Апробація дослідження. Основні положення наукової роботи заслуховувалися на загальноуніверситетській звітно-науковій конференції викладачів та студентів Хмельницького національного університету та викладені у тезах, надрукованих у збірнику наукових праць „Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук”.
