Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, задачі, питання, що досліджують у роботі. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження достовірності цитованого тексту. Посилатися слід на останні видання публікацій, на більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не увійшов до останнього видання.
Використовуючи відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в науковій роботі.
Отже, жодна наукова робота не обходиться без цитування думок провідних учених. Проте, щоб це не було плагіатом (привласненням чужого авторства, а також використання у своїх праця чужого твору без покликання на автора), слід дотримуватися певних правил цитування.
1. Текст цитати береться в лапки і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.
2. Цитування повинне бути повним, без довільного скорочення цитованого тексту і без перекручувань думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручування цитованого тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, в середині, наприкінці). Якщо перед опущеним текстом чи за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.
3. При цитуванні кожна цитата має супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинен наводитися відповідно до вимог бібліографічних стандартів. Посилання в тексті дослідницької роботи на літературу або джерела роблять у квадратних дужках, вказуючи номер джерела у списку літератури, далі через кому – номер сторінки, наприклад: „... каузальність в ойконімії” [48, с. 19]. Крапка ставиться після квадратних дужок, а не після цитати.
Оформлення посилання може бути і у вигляді прізвища, року надрукування праці і сторінки, звідки взято цитату [Бевзенко, 1980, с. 33].
Можливе посилання і у вигляді зносок (цитата1, причому розшифрування її можливе або внизу сторінки, або в кінці тексту роботи).
4. При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, варто бути максимально точним у викладі думок автора і коректним при оцінці, що викладається, давати відповідні посилання на джерело. Автор дослідження може одночасно пропонувати спільну думку кількох науковців, зафіксовану в різних джерелах, тоді у дужках через крапку з комою вказуються усі праці, наприклад: [див.: 7, с. 25; 11, с. 78, 43, с. 111–112]. Якщо у тексті йде перелік науковців, які займалися вивченням того чи іншого питання, то у квадратних дужках вказується лише номер джерела. Наприклад: Питання художньої ономастики порушували С. Бевзенко [8], Н. Дзятківська [17], О. Іванова [24], Т. Немировська [36], І. Сухомлин [58], П. Чучка [65] та ін.
5. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім, тому що і те, й інше знижує рівень наукової праці.
6. Якщо необхідно показати ставлення автора дослідження до окремих слів чи думок цитованого тексту, то після них ставлять знак оклику чи знак питання, які беруть у круглі дужки.
7. Якщо автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, він повинен це спеціально обмовити, тобто після тексту, що пояснює, ставиться крапка, потім указуються ініціали автора наукової праці, а весь текст включається в круглі дужки. Варіантами таких застережень є наступні: (розрядка наша. – І. К.), (підкреслено мною. – Л. Л.), (курсив наш. – Автори).
неділя, 25 серпня 2013 р.
Мова і стиль наукового дослідження
Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність.
Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, далі, по-перше, отже і т. ін.), заперечення (проте, але, тоді як, однак), причинно-наслідкові стосунки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, таким чином, все сказане дає змогу зробити висновок, слід сказати...).
Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (той, такий, певний, названий, вказаний, зазначений, досліджуваний). Але у викладі матеріалу слід уникати дієприкметника даний, який наштовхує на думку, що робота не авторська, а кимсь йому дана.
Науковий текст характеризується точністю словесного викладу і використанням спеціальної термінології, що дозволяє у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід пам’ятати, що науковий термін – це висвітлення певного явища, тому й добирати терміни необхідно дуже уважно (наприклад, часто змішують поняття діалектний (стосується діалектології) і діалектичний (стосується філософії) тощо).
Що ж стосується мовно-стилістичного оформлення наукової роботи, то треба зазначити, що у текстах віддають перевагу іменникам з абстрактним значенням (наука, теорія, гіпотези, погляди, переконання) та віддієслівним іменникам (дослідження, розгляд, вивчення, поліпшення, створення). Проте слід уникати однотипних ланцюжків із таких іменників, оскільки вони роблять речення громіздким і немилозвучним: завдання вивчення фонетичних явищ; необхідність прочитання творів літератури. Доцільно буде один із таких іменників замінити інфінітивом або підрядним реченням мети (завдання вивчити ...). При творенні вищих ступенів порівняння прикметників перевагу надають аналітичним формам (більш актуальний, найбільш ґрунтовний). Серед дієслівних форм переважають зворотні дієслова та форми на -но, -то („у статті розглядаються...”, „розв’язано такі завдання...”). Особливістю писемної наукової мови є наявність вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення або на вказівку джерела інформації (дійсно, насправді, зрозуміло, можливо, ймовірно; на думку..., на нашу думку, за повідомленням...).
На сьогодні стало неписаним правилом у наукових дослідженнях (усних та письмових) замість займенника я використовувати ми. Проте самого займенника ми також намагаються уникати, замінюючи двоскладні речення односкладними („Було укладено картотеку...”, „Спочатку аналізують...”), або конструкціями на зразок: „Автор вважає...”, „Розроблена система вправ для вивчення...”.
Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, далі, по-перше, отже і т. ін.), заперечення (проте, але, тоді як, однак), причинно-наслідкові стосунки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, таким чином, все сказане дає змогу зробити висновок, слід сказати...).
Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (той, такий, певний, названий, вказаний, зазначений, досліджуваний). Але у викладі матеріалу слід уникати дієприкметника даний, який наштовхує на думку, що робота не авторська, а кимсь йому дана.
Науковий текст характеризується точністю словесного викладу і використанням спеціальної термінології, що дозволяє у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід пам’ятати, що науковий термін – це висвітлення певного явища, тому й добирати терміни необхідно дуже уважно (наприклад, часто змішують поняття діалектний (стосується діалектології) і діалектичний (стосується філософії) тощо).
Що ж стосується мовно-стилістичного оформлення наукової роботи, то треба зазначити, що у текстах віддають перевагу іменникам з абстрактним значенням (наука, теорія, гіпотези, погляди, переконання) та віддієслівним іменникам (дослідження, розгляд, вивчення, поліпшення, створення). Проте слід уникати однотипних ланцюжків із таких іменників, оскільки вони роблять речення громіздким і немилозвучним: завдання вивчення фонетичних явищ; необхідність прочитання творів літератури. Доцільно буде один із таких іменників замінити інфінітивом або підрядним реченням мети (завдання вивчити ...). При творенні вищих ступенів порівняння прикметників перевагу надають аналітичним формам (більш актуальний, найбільш ґрунтовний). Серед дієслівних форм переважають зворотні дієслова та форми на -но, -то („у статті розглядаються...”, „розв’язано такі завдання...”). Особливістю писемної наукової мови є наявність вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення або на вказівку джерела інформації (дійсно, насправді, зрозуміло, можливо, ймовірно; на думку..., на нашу думку, за повідомленням...).
На сьогодні стало неписаним правилом у наукових дослідженнях (усних та письмових) замість займенника я використовувати ми. Проте самого займенника ми також намагаються уникати, замінюючи двоскладні речення односкладними („Було укладено картотеку...”, „Спочатку аналізують...”), або конструкціями на зразок: „Автор вважає...”, „Розроблена система вправ для вивчення...”.
вівторок, 18 червня 2013 р.
Як підготувати доповідь до захисту науково-дослідницької роботи члена МАН
Доповідь — дуже важлива складова конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів МАН. Потрібно сформувати у слухачів уявлення про об'єкт дослідження і на цьому тлі привернути увагу до свого дослідження. Для цього недостатньо тільки констатувати ту або іншу виявлену закономірність та просто повідомити отримані результати. Основними засобами для досягнення цієї мети є повноцінні дані, доступне і цікаве викладення матерілу, яскраві ілюстрації та відповіді на запитання.
Загальні рекомендації:
- доповідь повинна бути попередньо написаною;
- добре сприймається емоційний та короткий за тривалістю (не більше 10 хв.) виступ;
- виступаючи перед аудиторією, доповідь не слід читати — потрібно розповідати; можна прочитати мету і завдання, а також висновки; корисно також виписати на картку початки фраз ключових блоків, підглядаючи в них під час доповіді; використовуй тільки зрозумілі для аудиторії терміни, намагайся передбачати можливі запитання;
- говорити потрібно, повернувшись до залу; при зверненні до таблиці, рисунка, колекційного зразка лише ненадовго повертай до них голову, максимально використовуй наочність;
- роби паузи перед кожним новим етапом доповіді;
- не повертайся до упущеної думки словами: "Я забув сказати, що ...", руйнуючи створений перед цим контекст; необхідно "повернути" забуте в іншому місці;
- кількість колекційного (гербарного) матеріалу, що демонструється, має бути нормованою (до 5 зразків).
Техніка підготовки:
- склади план доповіді, який повинен відповідати плану науково - дослідницької роботи; в доповіді виділи: актуальність проблеми, мету та задачі, об'єкт і предмет дослідження, його практичне значення. Основну частину виступу присвяти висвітленню методів та етапів дослідження, і, найголовніше, - аналізу його результатів. Сконцентруй увагу на власному внеску у вирішення цієї проблеми;
- випиши на окремі картки матеріал кожної частини, який ти вважаєш за потрібне включити до доповіді, та розклади їх за порядком;
- проведи попередній хронометраж свого виступу і доведи його до потрібного часу;
- підготуй чітку та яскраву наочність;
- потренуйся виступати перед дзеркалом, батьками, друзями, науковим керівником.
Рекомендації виступаючому:
- розпочни свій виступ з привітання журі та аудиторії;
- назви своє ім'я та прізвище, навчальний заклад, клас або гурток, де навчаєшся, назву роботи, прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника;
- будь ввічливим до аудиторії протягом усього виступу не повертайся до слухачів спиною, доповідай голосно та чітко, ввічливо відповідай на запитання та зауваження;
- закінчивши доповідь, подякуй аудиторії за увагу.
Як привернути увагу (заінтригувати) слухачів?
На самому початку доповіді ставиться цікаве питання, відповідь на яке буде отримано тільки в кінці. Це викликає зацікавленість у слухачів. Наприклад: "Чи існує зв'язок між історико - культурною та ботанічною цінністю курганів Прилуччини?".
Ілюстрації під час доповіді використовують для того, щоб:
1) продемонструвати обсяг своїх матеріалів (кількість об'єктів, місця проведення дослідження) (таблиця, рисунок);
2) надати аудиторії можливість для обговорення теми (діаграми і таблиці);
3) перетворити слухачів у глядачів, допомогти їм сформувати уявлення про предмет дослідження.
Рисунок чи картосхема, які використовуються під час доповіді, мають бути авторськими і виконані в кольорі. Для демонстрації місцезнаходження того чи іншого географічного пункту щодо інших територій області чи України можна використовувати друковані карти.
У таблицях цифри і літери повинні бути великими (2х2), яскравими і чіткими. Кращі кольори для шрифту — чорний, червоний або синій (але не рожевий, блакитний, жовтий). Слід наводити як українські, так і латинські назви біологічних об'єктів.
Діаграма (гістограма, графік) дає змогу сконцентрувати увагу на найважливіших закономірностях. Осі варто позначати одиницями вимірів і розмічати трьома-п'ятьма мітками, проте тільки 2-3 мітки мають округлені числові позначення. Поле діаграми повинно містити невелику кількість елементів зображення. На графіку позначають 3-5 простих ліній, або 2-3 лінії з розмахами коливань у ключових точках, або хмару точок і 1-2 прямі лінії (регресії). Показова гістограма має складатися з 3-9 окремих стовпчиків 2-5 парних або 2-3 строєних. Стовпчик гістограми можна вирізати з кольорового паперу і наклеїти на ватман.
У гербарії, який використовується для демонстрації, висушені рослини монтують шляхом пришивання до аркуша щільного паперу розміром 42 х 30 (стандартні аркуші з папок для креслення). На кожен аркуш монтують лише один вид рослин таким чином, щоб вони, якщо не можливо, займали весь аркуш, а товсті частини прикріплюють ближче до краю. Якщо рослина дрібних розмірів, монтують кілька екземплярів, рівномірно розподіливши їх по всій поверхні аркуша. Рослини фіксують так, щоб вони не "їздили " по аркушеві і не виходили за його краї, а також не накладалися одна на одну. У правому нижньому кутку наклеюють етикетку.
Комах, зібраних під час дослідження, демонструють в ентомологічних коробках, наколотими на шпильки. Комаха повинна бути на шпильці не вище 4/5 і не нижче ¾ довжини шпильки від її гострого кінця. Шпилька має бути встромлена перпендикулярно до поверхні тіла комахи. Кожну групу комах (жуки, клопи, прямокрилі, лускокрилі та ін.) наколюють за спеціальними правилами. Кожна тварина в колекції повинна мати маленьку (20 х 10) друковану етикетку.
Під час представлення дослідницької роботи доцільно використовувати власні фотографії, мікрофотографії, відеоматеріали у межах виділеного часу. Найкращий варіант, коли їх виконано у слайдах чи на "прозірках", що дає можливість побачити їх одночасно усім слухачам.
Скористайся порадами психологів:
- оратор-початківець повинен запам'ятати текст виступу після кількаразового його повторення;
- бережи голос за кілька днів перед виступом; уникай холодних напоїв, розмов на морозі, голосних криків тощо;
- якщо ти сумлінно підготуєш виступ, то впевнишся у своїх силах і таким чином відвернеш одну з причин хвилювання;
- за кафедрою займи зручну позу, оглянь слухачів, але говорити не поспішай — глибоко вдихни і повільно починай виступ;
- будь впевненим у собі, але впевненість не повинна переходити у самовпевненість;
- не виставляй на показ особисті хвилювання;
- не став під сумнів значущість виступу, не знижуй свого престижу вибаченнями з приводу того, що не зовсім готовий, не вмієш говорити або маєш мало часу;
- коли потрібно заглянути в рукопис виступу, опусти очі, але голову не нахиляй;
- будь-які рухи, пози, жести, міміка виправдані лише тоді, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів;
- силу голосу пристосовуй до акустики і розмірів приміщення;
- не говори, коли пишеш на дошці, тобто коли стоїш до слухачів спиною;
- не бійся робити паузи, проте намагайся не заповнювати їх різними звуками ("е-е-е", "ну" тощо);
-не затягуй промову, бо пік уваги слухачів припадає на середину відрізку часу, який відведено для виступу;
- не порушуй регламенту: це може викликати протест аудиторії;
- найкращий темп усного виступу — 75-85 слів за хвилину, але потрібно час від часу змінювати темп мовлення як засіб активізації уваги слухачів;
чергуй довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати й розуміти, а нагромадження коротких речень одне за одним робить мову монотонною;
- основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним;
- зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування повинні відповідати конкретній ситуації;
- ставлення людей до тебе ніби віддзеркалює твоє ставлення до них;
усміхайся — і вони усміхатимуться у відповідь;
- не забувай, що порівняння, приклади й малюнки допомагають краще зрозуміти суть справи.
Загальні рекомендації:
- доповідь повинна бути попередньо написаною;
- добре сприймається емоційний та короткий за тривалістю (не більше 10 хв.) виступ;
- виступаючи перед аудиторією, доповідь не слід читати — потрібно розповідати; можна прочитати мету і завдання, а також висновки; корисно також виписати на картку початки фраз ключових блоків, підглядаючи в них під час доповіді; використовуй тільки зрозумілі для аудиторії терміни, намагайся передбачати можливі запитання;
- говорити потрібно, повернувшись до залу; при зверненні до таблиці, рисунка, колекційного зразка лише ненадовго повертай до них голову, максимально використовуй наочність;
- роби паузи перед кожним новим етапом доповіді;
- не повертайся до упущеної думки словами: "Я забув сказати, що ...", руйнуючи створений перед цим контекст; необхідно "повернути" забуте в іншому місці;
- кількість колекційного (гербарного) матеріалу, що демонструється, має бути нормованою (до 5 зразків).
Техніка підготовки:
- склади план доповіді, який повинен відповідати плану науково - дослідницької роботи; в доповіді виділи: актуальність проблеми, мету та задачі, об'єкт і предмет дослідження, його практичне значення. Основну частину виступу присвяти висвітленню методів та етапів дослідження, і, найголовніше, - аналізу його результатів. Сконцентруй увагу на власному внеску у вирішення цієї проблеми;
- випиши на окремі картки матеріал кожної частини, який ти вважаєш за потрібне включити до доповіді, та розклади їх за порядком;
- проведи попередній хронометраж свого виступу і доведи його до потрібного часу;
- підготуй чітку та яскраву наочність;
- потренуйся виступати перед дзеркалом, батьками, друзями, науковим керівником.
Рекомендації виступаючому:
- розпочни свій виступ з привітання журі та аудиторії;
- назви своє ім'я та прізвище, навчальний заклад, клас або гурток, де навчаєшся, назву роботи, прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника;
- будь ввічливим до аудиторії протягом усього виступу не повертайся до слухачів спиною, доповідай голосно та чітко, ввічливо відповідай на запитання та зауваження;
- закінчивши доповідь, подякуй аудиторії за увагу.
Як привернути увагу (заінтригувати) слухачів?
На самому початку доповіді ставиться цікаве питання, відповідь на яке буде отримано тільки в кінці. Це викликає зацікавленість у слухачів. Наприклад: "Чи існує зв'язок між історико - культурною та ботанічною цінністю курганів Прилуччини?".
Ілюстрації під час доповіді використовують для того, щоб:
1) продемонструвати обсяг своїх матеріалів (кількість об'єктів, місця проведення дослідження) (таблиця, рисунок);
2) надати аудиторії можливість для обговорення теми (діаграми і таблиці);
3) перетворити слухачів у глядачів, допомогти їм сформувати уявлення про предмет дослідження.
Рисунок чи картосхема, які використовуються під час доповіді, мають бути авторськими і виконані в кольорі. Для демонстрації місцезнаходження того чи іншого географічного пункту щодо інших територій області чи України можна використовувати друковані карти.
У таблицях цифри і літери повинні бути великими (2х2), яскравими і чіткими. Кращі кольори для шрифту — чорний, червоний або синій (але не рожевий, блакитний, жовтий). Слід наводити як українські, так і латинські назви біологічних об'єктів.
Діаграма (гістограма, графік) дає змогу сконцентрувати увагу на найважливіших закономірностях. Осі варто позначати одиницями вимірів і розмічати трьома-п'ятьма мітками, проте тільки 2-3 мітки мають округлені числові позначення. Поле діаграми повинно містити невелику кількість елементів зображення. На графіку позначають 3-5 простих ліній, або 2-3 лінії з розмахами коливань у ключових точках, або хмару точок і 1-2 прямі лінії (регресії). Показова гістограма має складатися з 3-9 окремих стовпчиків 2-5 парних або 2-3 строєних. Стовпчик гістограми можна вирізати з кольорового паперу і наклеїти на ватман.
У гербарії, який використовується для демонстрації, висушені рослини монтують шляхом пришивання до аркуша щільного паперу розміром 42 х 30 (стандартні аркуші з папок для креслення). На кожен аркуш монтують лише один вид рослин таким чином, щоб вони, якщо не можливо, займали весь аркуш, а товсті частини прикріплюють ближче до краю. Якщо рослина дрібних розмірів, монтують кілька екземплярів, рівномірно розподіливши їх по всій поверхні аркуша. Рослини фіксують так, щоб вони не "їздили " по аркушеві і не виходили за його краї, а також не накладалися одна на одну. У правому нижньому кутку наклеюють етикетку.
Комах, зібраних під час дослідження, демонструють в ентомологічних коробках, наколотими на шпильки. Комаха повинна бути на шпильці не вище 4/5 і не нижче ¾ довжини шпильки від її гострого кінця. Шпилька має бути встромлена перпендикулярно до поверхні тіла комахи. Кожну групу комах (жуки, клопи, прямокрилі, лускокрилі та ін.) наколюють за спеціальними правилами. Кожна тварина в колекції повинна мати маленьку (20 х 10) друковану етикетку.
Під час представлення дослідницької роботи доцільно використовувати власні фотографії, мікрофотографії, відеоматеріали у межах виділеного часу. Найкращий варіант, коли їх виконано у слайдах чи на "прозірках", що дає можливість побачити їх одночасно усім слухачам.
Скористайся порадами психологів:
- оратор-початківець повинен запам'ятати текст виступу після кількаразового його повторення;
- бережи голос за кілька днів перед виступом; уникай холодних напоїв, розмов на морозі, голосних криків тощо;
- якщо ти сумлінно підготуєш виступ, то впевнишся у своїх силах і таким чином відвернеш одну з причин хвилювання;
- за кафедрою займи зручну позу, оглянь слухачів, але говорити не поспішай — глибоко вдихни і повільно починай виступ;
- будь впевненим у собі, але впевненість не повинна переходити у самовпевненість;
- не виставляй на показ особисті хвилювання;
- не став під сумнів значущість виступу, не знижуй свого престижу вибаченнями з приводу того, що не зовсім готовий, не вмієш говорити або маєш мало часу;
- коли потрібно заглянути в рукопис виступу, опусти очі, але голову не нахиляй;
- будь-які рухи, пози, жести, міміка виправдані лише тоді, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів;
- силу голосу пристосовуй до акустики і розмірів приміщення;
- не говори, коли пишеш на дошці, тобто коли стоїш до слухачів спиною;
- не бійся робити паузи, проте намагайся не заповнювати їх різними звуками ("е-е-е", "ну" тощо);
-не затягуй промову, бо пік уваги слухачів припадає на середину відрізку часу, який відведено для виступу;
- не порушуй регламенту: це може викликати протест аудиторії;
- найкращий темп усного виступу — 75-85 слів за хвилину, але потрібно час від часу змінювати темп мовлення як засіб активізації уваги слухачів;
чергуй довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати й розуміти, а нагромадження коротких речень одне за одним робить мову монотонною;
- основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним;
- зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування повинні відповідати конкретній ситуації;
- ставлення людей до тебе ніби віддзеркалює твоє ставлення до них;
усміхайся — і вони усміхатимуться у відповідь;
- не забувай, що порівняння, приклади й малюнки допомагають краще зрозуміти суть справи.
пʼятниця, 14 червня 2013 р.
Додатки
Додаток 1
Зразок оформлення титульного аркуша
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Департамент освіти і науки, молоді та спорту Хмельницької облдержадміністрації
Хмельницьке територіальне відділення МАН України
Полонська районна філія
Відділення: біології та хімії
Секція: біологія людини
ЗВ'ЯЗОК ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ОСОБИСТОСТІ ТА ДЕРМАТОГЛІФІЧНИХ ВІЗЕРУНКІВ НА ПАЛЬЦЯХ
Роботу виконала:
Олійник Світлана Петрівна,
учениця 11 класу
Полонської гімназії
Науковий керівник:
Бондар Наталія Василівна,
вчитель біології
Полонської гімназії
Полонської гімназії
Полонне – 2013
Додаток 2
Зразок оформлення тез науково-дослідницької роботи
«Формування уявлення про достовірність
інформації зі ЗМІ в умовах стурбованості інформацією про кінець світу 21 грудня
2012 року»
Барзак Надія Сергіївна
Хмельницьке територіальне відділення МАН
Полонська районна філія
Полонська гімназія, 11 клас м. Полонне
Жолобова Марія Ізмаїлівна, вчитель
української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії,
вчитель-методист.
Засоби масової інформації – потужна інформаційна сила, здатна впливати на
людей з різних куточків світу. Вплив ЗМІ не міг залишитися поза увагою науки і тому активно
досліджується в наш час інформаційної епохи.
Мета наукової роботи –
дослідити способи переконання аудиторії засобами масової інформації, а також
довести спроможність споживача інформації зі ЗМІ критично оцінювати масову
інформацію.
Формування уявлення про достовірність
інформації зі ЗМІ лежить в основі дослідження впливової здатності ЗМІ. Спроба
доведення цієї теорії проводилася на основі дослідження методами лабораторного
експерименту(у спрощеній формі), соціологічних опитувань, тестувань, аналізу
інформаційних повідомлень ЗМІ тощо, а також порівнянь отриманих результатів із
масовою статистикою.
Вибірка: Дослідження проводилися за
участю учнів віком 13-17 років кількістю більше 100 чоловік на базі Полонської
гімназії м. Полонного.
Це дослідження дало змогу підтвердити,
що впливова здатність ЗМІ є значною, особливо в період нестабільної
соціально-економічної ситуації в країні. Робота порушує питання важливості
медіаграмотності аудиторії та роль медіаоствіти у процесі соціалізації
особистості.
Обсяг наукових знань про зв'язок медіанасилля і агресії зростає, тому
робота дає можливість глибше дослідити основні механізми маніпуляції і,
використовуючи ці знання, зменшити імовірність негативного впливу з боку
інформаційних технологій, а також в повній мірі використовувати переваги
досягнень у розвитку соціальних і комунікаційних технологій.
Додаток 3
Зразок оформлення змісту науково-дослідницької роботи
ЗМІСТ
Вступ
1 Теоретичні аспекти кредитування ....................................………......................….. 6
1.1. Основні поняття ………………………………………………….................…........….. 6
1.2. Банк як кредитний центр .…………………………………………….......................….7
1.3. Основні види кредиту ……………………………………….......................................8
1.4. Принципи кредитування ……………………………………..................................... 11
2 Особливості особистих заощаджень жителів Полонного ..................................... 12
2.1. Структура заощаджень ……………………………….….........................…….....….12
2.2. Визначення вартості споживчого кредиту ..……………….………......................…13
3 Завдання практичного кредитування ...................................….….....…..................14
Висновки ……………………………………..……………………………..........…................17
Список використаних джерел ............………………………………..………....................19
Додатки ..………………………………………………………………….............................. 20
Додаток 4
Зразок оформлення вступу науково-дослідницької роботи
ВСТУП
Вивчення фольклористики є важливим для сучасного суспільства, адже саме завдяки їй ми можемо дослідити знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів, переживань, народнопоетичної фантазії наших предків. Одним з напрямків фольклористики є демонолонія, зокрема українська демонологія та характерні їй інфернальні персонажі. Саме вони зазвичай були носіями негативних моральних рис, бо зваблювали і зводили людей, штовхаючи їх на хибний шлях.
В усі часи до демонології був стійкий інтерес, це знаходило свій вияв у творчості багатьох письменників, які пропонують своє авторське бачення ролі темних сил у житті людини, вирішують конфлікт боротьби добра і зла через стосунки людини із демонічними силами. Поглиблене вивчення фольклорних образів дозволить виявити авторське бачення демонічних образів, виявити їх функції, здійснити інтерпретацію, осягнути відмінність і своєрідність.
Одним з головних завдань було розглянути трансцендентне як частину повсякдення, адже демонологічні повір’я пронизують практично всі сфери життя суспільства, є невід’ємною частиною різноманітних сімейних, календарних, побутових обрядів. Також демонологія тісно пов’язана з уявленням народу про час, простір, природу, тваринний та рослинний світ. Крім того, це дослідження було зумовлене бажанням розкрити взаємини демонологічних персонажів з людиною.
Одними з найбільш розповсюджених міфологічних образів є чорт, відьма, Баба-Яга та русалка. Цікавим для вивчення є домовик, що тісно пов’язаний з побутом українців. Саме на його прикладі ми можемо суттєво вивчити паралель повсякденно-потойбічного.
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що аналіз демонологічного світу дає можливість краще зрозуміти багатогранність ірреального персонажа домовика, ілюструє сутнісні особливості художнього стилю письменників, твори яких несуть певну закодовану інформацію, дають змогу краще розглянути цілу низку функцій та комунікацій даного образу, порушують низку проблем сучасної людини у світлі гуманістичних традицій вічних істин морального буття та етики.
Об’єкт дослідження: українська демонологія.
Предмет дослідження: рецепція образу домовика в народних віруваннях та творах українських письменників.
Мета науково-дослідницької роботи: з’ясування природи, художньо-естетичних та філософських вимірів та функцій домовика в художній літературі.
Дана мета зумовила наступні завдання:
• Визначити основні характерні риси української демонології
• Розібрати інфернальні образи в народних віруваннях та їхній вплив на людину
• Детально вивчити образ домовика у народних віруваннях
• Провести соціологічне опитування і визначити, наскільки відомим є образ «хатнього божества» серед учнів
• З’ясувати функції образу домовика у втіленні авторської ідеї та осягненні філософських проблем.
Під час роботи були використані такі методи: порівняльно – історичний; метод аналізу та синтезу; дослідницький; метод критичного аналізу літературних джерел; соціологічне опитування.
Наукова новизна дослідження полягає у спробі грунтовно вивчити образ домовика, зробити аналіз та систиматизацію творів української літератури, з’ясувати специфіку генетично-культурних зв’язків між творами письменників та усною народною творчістю.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали досліджень мають як прикладний, так і теоретичний характер, можуть бути використані учнями старших класів та студентами філологічних факультетів для підготовки проектів, виступів на факультативних заняттях та спецкурсах, наукових конференціях, при написанні рефератів, курсових та дипломних робіт з фольклористики.
Структура роботи : наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.
Додаток 5
Зразок оформлення списку використаних джерел
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Костюченко О. М. Взаємозв’язок соціальної перцепції з аксіологічною сферою фахівців масових комунікацій [Електронний ресурс] / Олексій Миколайович Костюченко. — К., 2011. – 472 с. – (Збірник наук. праць Ін т психології ім. Г.С. Костюка Нац. АПН України. Т.XIII, част. 2). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pzpp/2011_13_2/180-188.pdf.
2. Присяжнюк М. Довіра населення до засобів масової інформації як один з основних чинників формування громадської думки [Електронний ресурс] / М.Присяжнюк, Д. Присяжнюк. — К., 2008. – 100 с. – (Наук.-пр. ж. «Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони» №2(2)). – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal//natural/sitsbo/02-2-2008.pdf.
3. Брайант Дж. Основы воздействия СМИ / Дж. Брайант, С. Томпсон. – М.: Вильямс, 2004. – 432с.
4. В. В. Різун. Теорія масової комунікації: підруч. [для студ. галузі 0303] : [Електронний ресурс] / Володимир Володимирович Різун. — К.: Видавничий центр “Просвіта”, 2008. — 260 с. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/Teoriya_mas_com.pdf.
5. Наукові записки Інституту журналістики: наук. збірник / за ред. В. Різуна; КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – Т. 38. – Січень-березень. – 192с.
6. Богомолова Н. Н. Массовая коммуникация и общение [Електронний ресурс] / Н. Богомолова – М.: Знание, 1988. – 78 с. – Режим доступу: http://www.lib.susu.ac.ru.
7. Діяльність засобів масової інформації: психологічні особливості [Електронний ресурс] / (Реферат). – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/journalism/25058/
8. Макарова В. О. «Культура страху» як етична проблема діяльності засобів масової інформації [Електронний ресурс] / В. Макарова. – К., 2008. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2360.
9. Часопис «МедіаКритика» Інституту екології масової інформації ЛНУ ім. І. Франка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info. Дата звернення 10.10.2012р.
10. Феномен 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/. Дата звернення 10.10.2012р.
ІНТЕРНЕТ–РЕСУРСИ
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.segodnya.ua
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukranews.com
[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://podrobnosti.ua
[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.33kanal.com
Правила оформлення роботи
1. Загальні вимоги
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word розміру 14 на одному
боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на
сторінці).
Поля:
ліве, верхнє і нижнє — не менше 20
мм , праве — не менше 10 мм .
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези (1 сторінка), додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези (1 сторінка), додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі
роботи виконуються державною мовою (у секції російської мови дозволяється
оформлення російською); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною
мовою.
Кожна
структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки.
Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до
набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ»,
«СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються
маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки
пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного
відступу в підбір до тексту.
Відстань
між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4
інтервалам.
2. Правила нумерації в роботі
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів,
рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі
сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і додатки, підлягають
суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних
сторінках проставляється у правому
верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються
тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто
не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер
розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться.
Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи
нумеруються у межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер
підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.».
Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти
нумеруються у межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер
підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.З.4.». Заголовок пункту наводиться у
тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці
назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули
нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3
розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно
брати в круглі дужки і розмішувати на правому полі сторінки на рівні нижнього
рядка формули, якої він стосується.
Рисунки
нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та
підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».
Таблиці
нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком
таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці
складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться
крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки
оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони
розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток повинен мати
заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки
нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток»,
наприклад: «Додаток Б».
3.
Правила цитування та посилання на використані джерела
Під час
написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові
джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі.
Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні
видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з
великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок,
ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання
в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком
посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях
[1-7]...».
Якщо в
тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні
відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки
із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та
відповідної сторінки. Наприклад: «...
набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують
певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище
і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з
науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити
повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при
цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається
трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора
(переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати
думки автора і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання
на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації,
наприклад, «рис. 1.2».
Посилання
на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у
формулі (2.1)».
На всі
таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в
тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У
повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово
«дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
4.
Правила оформлення формул
Формули
в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони
відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та
розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні,
розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька
однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді
невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси
у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення
з повторенням знака у наступному рядку.
Символи
і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій
послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або
числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається
словом «де» без двокрапки.
Номер
формули розмішується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
5.
Правила оформлення ілюстрацій і таблиць
Ілюстративний матеріал у роботі
використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та
їх обґрунтування.
Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються
такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми,
графіки, схеми, фотографії.
Всі
ілюстрації зазначаються у тексті роботи.
Назва
ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у
вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом
і розмішується у верхньому правому куті сторінки, а її назва - посередині,
симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.
Таблиця 1.1
Назва таблиці
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки—з маленьких, якщо вони складають одне речення
із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути
не менше 8 мм .
Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця
розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було
читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою
годинника.Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну
сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і
назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж, табл.» і вказується тільки номер
таблиці, наприклад: «Продовж, табл. 1.2».
Підписатися на:
Дописи (Atom)



